Ішла за сонцем під дощами вже роками,
Уздовж узбіч надій заритих у сльоті,
Його шукала між подертими хмарками,
Що над життям пливли в безмежній висоті.
Ішла за сонцем по калюжах босонога,
Бувало, град шмагав по долі батогом,
І, наче ковзанка, ставала вмить дорога,
Синцями вкрита вся, подряпана кругом.
А я ішла по ній щодня і все чекала,
Коли ж засяє знову сонце в небесах,
В сліпій гонитві за далеким я втрачала,
Щасливі миті, що були в моїх руках.
Я все ішла по ній в мороз і літню спеку,
В пустих надіях витрачаючи свій час,
Шукала те, що було там, десь там, далеко...
Що вже давно існує в кожному із нас...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893982
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2020
автор: Sukhovilova