Кременчуцький падолист…
Зайва двірнику робота.
Як на нього не дивись,
вже дістали обороти!
Обороти зрілих рим
перемішані із листям.
Бо двірник – поет! Та втім,
в конкурсах не бачить змісту.
«Новоспечений» спектакль!
Майже всі відомі ролі.
Слава Богу, є антракт.
Вже втомилися актори.
Знов бере свою мітлу.
Нумо, листя загрібати!
Господу несе хвалу,
що не треба відбувати
десь там, в Польщі, карантин
чи в заможнішій країні!
Краще підпирати тин
під дощем, на Україні.
Помокрів і падолист.
Ліг на землю, «лежебока»!
В двірника піднявся тиск!
( П’ятдесятого він року!)
То ж пішов до себе в дім.
Заспокоїв хворі нерви.
Повертається до рим:
безкоштовні ллються перли!
Почуття живі, не вмерли!!!
***
Осінь поряд, мальовнича.
Одягла нову спідницю.
Падолист замовить танець.
Він партнер її та бранець.
Двірнику ж наповнить ранець
відчуттям новим до справи,
та не радить йти до слави.
01.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2020
автор: Вікторія Лимар