Йшов дощ… Сиділи в нірках мишки й читали вголос
свої книжки.
- Давно не бачила я Тишка,- подумала маленька мишка.
Уже пройшло, мабуть, днів три, як не виходила з нори.
Ой не сиділось малій мишці… Вона читала казку зірці.
Зірка любила малу мишку, про це не раз казала Тишку:
- Гарненька мишка та маленька, та стережись – вона хит-
ренька.
Про те, що хитра ота мишка, секретом не було для Тиш-
ка. А що гарненька … він не знав. Вірніше, на це не зва-
жав. А тут замислився наш Тишко:
- Я вже три дні не бачив мишку. Хоч дощ іде, погода хма-
рна, піду знайду… гляну, чи гарна?
От вийшов він з своєї хати й пішов хитрунку ту шука-
ти. Бо видно з неба навіть зірці, що гарна мишка є у нір-
ці.
А мишка з нірки визирала, бо Тишка вже давно чекала.
Як підійшов Тишко до нірки, побачив її очі-зірки. Йому
здалось, що мишка Гожа чомусь на нього дуже схожа.
А тут спитала ще вона:
- Ти мені часом не рідня?
Хотів схопить її за лапку – сховалась спритно в нірку-
хатку. Пустунка та сміятись звикла. Та ще ж дивись, як
швидко зникла. Із нірки хитро позирає та ще й думки йо-
го читає.
І хоч обмок кіт до хвоста, дізнавсь, що гарна мишка та.
Як дощик стихне, сонце вийде, вона до нього гратись при-
йде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2020
автор: Надія Башинська