[i]Ти для мене – небо волошкове,
трави, що схилились до стежини,
нерозквітлі хмари в стиглім житі,
що ведуть замріяну розмову.[/i]
Наше щастя буде голубіти
ароматом затишної днини
і медовим квітом конюшини,
запашним, небесно-полиновим.
[i]Шлях в блакиті стелиться піснями –
з небокраєм злився чебрецями.
світ мого кохання – квітне знову.[/i]
У повітрі над житами гусне
Волошково-неозорий усміх…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2020
автор: Білоозерянська Чайка