нема де ставити хреста на тій красі
що міріадам вкоротила віку_
цей шелеств голосі, цей відблиск на косі,
ця непорушна тінь рівновелика_
>
вгавають плач і шепіт на плечах,
зі скроні впав у попіл срібний іній,
вогонь вагань віджеврів і зачах_
чи не на черзі нині збір каміння_
>
з цієї гри за межі не втекти_
бринить струною мить_ чи не остання,
зійшлися лінії зворотніх перспектив,
згорнувся в крапку зайвий знак питання_
>
підступний відлік_ наче метроном_
свідомість – ревна / вічність - тимчасова,
він лущить дзеркало таврованим чолом
і захлинається складним гортанним словом_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2020
автор: Ки Ба 1