Лиш озирнися – і зайди у тишу,
За мУрами лиши буття оце…
Десь океан безодню доль колише…
Свічадо явить стомлене лице,
Бліді вуста, прив’ялені печаллю,
Той погляд тихий – зір пригаслий твій,
І хай життя нуртує десь за даллю –
Будь, наче море, вільна, мов прибій:
Ще на світанку буйно хвилювалось,
Гасали хвилі, бив дев’ятий вал,
А в полудень вляглося, заблищало –
І повний штиль… в руці твоїй – штурвал…
Зайди в безлюддя, в тишу, часом треба:
Розтане сумнів в тиші німотІ…
Лиш світло зір тече у душу – з неба.
Хто справді твій – на лишить в самоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2020
автор: Світла(Світлана Імашева)