Дуби шепотіли столітні,
Як люди на вулиці літні.
Буття в них історії дивні,
Казки незабутні, чарівні –
Про вітер і дощик живильний,
Птахів, і красивих, і вільних…
Ось жолуді рясно вродили,
Милується дуб на те диво.
А люди собі – про роботу,
Нову вже пенсійну квоту,
Онуків, дітей…За звичаєм
Зібралась родина за чаєм.
Дерева і люди – природа,
У кожного власна порода.
9 серпня 2018
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2020
автор: палома