Пливе життя без вороття,
як у річках вода,
І сьогодення, й майбуття,
і радість, і біда...
Чому в житті багато зла,
не відаємо ми...
Шукаєм радості й тепла,
між рідними людьми...
Здається все у нас вже є:
сім"я, друзі, тепло...
Та неповага дістає,
що зверху до нас йде......
Бо там сидять у нас "царьки"
багаті на слова...
Та все ж гребуть собі таки,
а людям трин - трава...
Ми наступаємо щораз
на ті ж самі "граблі",
Чи нам посіяно на сказ,
чи ми глухі й німі...
То ж вибираєм кожен раз,
не тих чомусь завжди...
Тому й не все у нас гаразд,
і винні в цьому й ми...
Ми ж нібито й розумні всі,
й серця гарячі в нас,
І на своїй живем землі,-
у селах і містах...
Ніщо ж бо нам не заважа
творити лиш добро...
Серце хвилюється й душа,-
перемага знов зло...
Не знаю я, як там у вас,
в нас переміг "слуга"...
Все на місця поставить час,
як слід від терпуга...
Пливе життя без вороття,
як у річках вода...
І чую я серцебиття,
що не мине біда...
Дай Бог, щоб помилилась я,
і нас мине біда,
Що влада сіє в нас щодня,
геть віднесе вода...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2020
автор: геометрія