Піснями плачемо, словами мовчимо,
Хто ще, скажіть, до цього б коли звик?
Мовчанням на весь голос кричимо,
Так може лиш мабуть культпрацівник.
Усі додому – ми із дому йдем,
Усі святкують – а у нас «жнива».
Не в тому ритмі, що усі – живем,
Зате у нас професія – жива.
Ми в русі , в пошуках талантів і ідей,
Плануєм, пишемо, засвічуєм зірки.
Але й у нас, як і у всіх людей
Роботи вистачає на віки.
Нам треба всі пісні переспівать,
Віршами, танцями – серця всіх підкорить.
Тепло душі щоразу дарувать.
На сцені жить, творить, любить, горіть
Піснями плачемо, словами мовчимо,
Хто ще, скажіть, до цього б коли звик?
Прекрасне бачити й любити всіх вчимо…
Призвання в нас просте – культпрацівник.
09.11.2020 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2020
автор: Валентина Рубан