[i]« Гай золотий відгомонів і листя
зашаруділо мовою беріз..»[/i]
За Єсеніним
Перекипів зелений шум
у золоті розмаю
і огортає душу сум
оголеного гаю.
Летять до ирію птахи
за обрії далекі
лишають гнізда і дахи
оперені лелеки.
Несуть на кожному крилі
мої дитячі мрії,
що на подвір’ї і землі
розвіяні як пір’я.
І залишаються мені
за перелазом тину
одні пейзажі та сумні
картини карантину.
Заманює у хащі ліс
дарами урожаю,
де у корінні між беріз
опеньки визирають.
Іще жаліє листопад
горобину й калину,
а те, що затіняє сад,
чекає гільйотину.
Ясою віють небеса...
сльозою капає роса...
у сивині туману
палають де-не-де кущі...
переполіскують дощі
осінню ікебану.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2020
автор: I.Teрен