Сховає ніч відтінки кольорів
Блакитне й золоте – все чорно-сіре.
Лиш місяць блідістю сюжет зробив,
З потустороння почерпнувши сили.
Не обдурюся, знаю – зійде день,-
Зачервоніють маки по пшеницях…
Не помічаємо поряд людей,
А іноді примариться, насниться,
Що людство – то суцільна темна ніч,-
Лиш сам, як місяць, світла чиста пляма.
Чи вийду з лабіринту протиріч,
Чи стане глузду повернутись в тяму,
В буття, в його палітру кольорів,
Згубитися в його відтінків гамі,
Геть витекти із тіла ланцюгів,
Коли ти сяєш в чорно-білій драмі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2020
автор: Пісаренчиха