Сердешні краплі — то не ліки,
цілющі краплі — то любов!
Гарячих жил багряні ріки,
несуть в буття невинну кров.
Пливе й журба ярами долі,
та трощить прагнення на жаль,
впиває в ґрунт коріння болю—
розносить зрощену печаль.
Покине паром світ неволі
слабка — знесилена душа,
зроситься вранці десь на волі...
На ніжних маків пелюстках.
Душа завжди на небо прагне,
відати пахощі свої...
Людська журба — до долу тягне,
в обійми грішної землі.
Тепло сердець невтішних вабить,
з небесних схилів до земних.
Вогонь життя невпинно манить —
любов до рідних та близьких!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2020
автор: Олег Крушельницький