Вдягни хоч маску

Вклоняюся  доземно  і  відкрито
Усім,  хто  береже  од  засвіті́в
Статечне  панство  і  маленьких  діток,
Що  мор  з  родини  взяти  захотів.
Вклоняюся,  блаженним  в  одностроях
Із  гуми,  із  брезенту,  із  мембран.
Вони  для  нас  життя  секунди  кроять  ,
Читаючи  і  Тору,  і  Коран.
І  Біблію,  і  Веди,  манускрипти,
Усе,  що  допоможе  у  бою,
Щоб  вижити,  щоб  просто  зараз  ЖИТИ  –
 Не  бути  ані  в  пеклі,  ні  в  Раю.
Вклоняюся  за  працю  і  пожертву,
Цілодобові  чати  на  межі,
Аби  ЛЮДИНА  не  хотіла  вмерти
Без  кисню  на  фінальнім  рубежі.
Вклоняюся…  А  ти  вклониться  хочеш?
Нема  за  що,  бо  вірус  в  голові?
Агонія  в  карку  чиїмсь  хлюпоче!
Вдягни  хоч  маску…  поки  ми  живі…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894676
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2020
автор: Нея