[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V-dyb9N87jU
[/youtube]
Спустіло ластівки гніздо,
Осиротіла ніби хата.
О, як було це так давно!
Хто у цій тиші винуватий?
Безлистий клен сумує мовчки,
Згадав найкращі свої дні.
Шепоче вітер щось листочкам,
Їм не до втіхи - мовчазні.
Пора осіння неласкава,
Наводить сум такий гіркий.
Лиш залишилася уява,
Що розбавляє гніт німий.
Грайливий вітер не сумує,
Раз-по-раз стукає в вікно.
Можливо, так він щось віщує,
Та що там буде - все одно.
Лиш кущ калини, як відрада,
Горить на зло усім вітрам.
Одна хатина безпорадно
Все стерпить і болючий шрам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2020
автор: Н-А-Д-І-Я