освячена мовчанням безвідсутність_
порожній циферблат - канон мірил_
чужих надій важкі осінні трутні
лоскочуть чорні рани втятих крил_
>
пробачити куняючі поклони_
з рук кинувши синицю навісну,
розбачити злу посмішку ікони,
перевернувши шахівницю сну_
>
сізіф покинув камінь за підніжжям_
останній міф зотлів на дні півкуль_
хрустить трава, крива повзе під нуль,
вплітаючись в ланцюг тотожних тижнів_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2020
автор: Ки Ба 1