Мовчиш... Так довго, непорушно,
Себе сховавши та думки
У непрозору білу мушлю,
В сипучі попільні піски.
Слова там губляться без сліду,
Без сплеску, спалаху, луни...
Німотний вакуум міжсвіту,
Безмежна замкненість стіни.
І жодних натяків чи знаків -
Лишень байдужий білий шум.
І тінь бездомного собаки.
І тихий сум. І тихий сум.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2020
автор: Юлія Ебервейн (Захарченко)