Кліпав очима обрій неба,
Пробивавсь промінь, перешкоди,
Чи й спочивати хмарам треба,
Не було іншої, нагоди.
Та все ж вляглися перед ранком,
Стрічки малює в піднебессі,
То ледь туманні, а то златі,
Вставало сонце, то ж на часі.
Протистояти, смутку, темноті,
І дуб в багрянім капелюсі,
Вже спіймав першим, поцілунок,
Його листочки наче в вальсі.
Тихо кружляють, злегка в русі.
Мабуть зі мною зустрічають,
Цей день осінній, ледь багряний,
Блакитне небо привітають,
І свіжий подих, ледь духмяний…
Вони омріяні літають,
Як я, хай серденько, втішають.
13.11.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2020
автор: Ніна Незламна