Туман
В тумані місто,
Все дрімає.
Дерева вкуті в пелену,
Останнє листя опадає.
Затих веселий спів пташок,
В гаях та в лісі не лунає.
А в небі чути тихий плач -
Це журавлиний ключ ридає.
Він залишає рідний край,
На крила шлях важкий лягає.
І десь далеко в вишині,
Курличе тихо та зникає.
Скрізь затягло та посивіло.
Нема Дніпра, немає міста.
Усе змішалося в одне
Так, ніби все з одного тіста.
Туман похмурий навкруги
І сонце зникло, заховалось.
Чи хтось образив ненароком,
А може щось лихеє сталось?
Та ні,
Воно там є і завжди сяє.
Тоненький промінь молоком,
З небес на землю протікає.
Так, ніби з глечика навмисне
Хтось невідомий розливає
Людей, так ніби кошенят
Промінням ніжним пригощає.
Роса краплинами висить,
Така прозора, чиста-чиста.
На павутинні зколихнулась,
Немов з перлинами намисто.
А зачепивши ненароком,
Мов струни тихо забринять.
Зірвуться крапельки прозорі
Та в жовте листя полетять.
На них проміння ніжно льється.
Як діаманти мерехтять.
Прозорі сльози журавлів,
Що за туманами летять!
25.10.2019
by Shtuka Yaroslav
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2020
автор: Штука