Листопадило на душі, листопадило,
Бо осінній повіяв вітер.
Де та юність моя - білоквіття із саду?
Не вернути цвіту на віття.
Листопадило на душі, листопадило.
Де ж широка юності стежка?
Листя золотом, золотом сипало й падало,
Оживала згадка-мережка.
Листопадило на душі, листопадило,
Замрячили хмари дощами.
Лиш на рідній стежині знайду я розраду,
Що відчинить осінню браму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2020
автор: Світлая (Світлана Пирогова)