Осінні холоднечі,
й короткі її дні...
Розмови всі до речі
із осінню мені...
Така у неї вдача,
осіння суєта...
Її красу я бачу,
вона ж бо золота...
Кажу я їй щоденно
про те, що я стара...
Вона слуха буденно,
бо ж це її пора...
Хожу спостерігаю,
ловлю її дива...
Й себе я оновляю,
допоки ще жива...
Не передать словами,
що в серці глибині...
Осінь схожа на маму
і радісно мені...
Отак тепер щоденно
я з нею говорю...
І холоди осінні,
тепер вже й я люблю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2020
автор: геометрія