Сьогодні масово хворіють,
А всі надіються мине.
І що не він щодня радіє,
Це відчуття у всіх одне.
І так не зчуєшся відразу,
Коли нещастя обійме.
І приголубить, в ліжко вложить
І жаром тіло все пройме!
Так, ніби клин забили в груди,
А в голові набат гуде!
І знов надія не вмирає,
Це не воно ось-ось пройде..
І десь далеко думка тліє,
Дай Бог без наслідків мине!
Ось лихорадка, тіло ломить,
І біль тупий у мізки тне.
Не чути запахів ніяких,
Ось так нічим хвороба тхне.
Немає радості ні грама,
Усе похмуре та сумне.
І знову тіло все палає,
Мороз під ковдру зажене.
Не можеш їсти до нудоти,
В калач закрутить та загне!
І тут вже молишся як можеш,
Дай Бог не гірше, все мине.
А у новинах тільки й чути
Як та зараза людство жне!
Не заховаєшся від неї
І не втечеш, наздожене.
І так майстерно відметелить,
Без рук, без ніг тебе помне.
І кине в ліжко, мов ганчірку,
Легені кляпом ще й заткне.
І на бенкет усі болячки
Воно з собою їх гукне!
Лежиш та чахнеш і чекаєш,
Коли воно таки мине.
Дай бог не гірше, як буває,
Коли без кисню не дихнеш.
І кров по венах, мов мазут,
Густа, що серце ледве пхне,
А у легенях, ніби пекло,
Все клекотить та жалом тне.
І так в надії дві неділі,
Здається скоро вже мине.
Минає біль, немає жару,
У грудях важкість досі мне.
Але вже дихаєш на повну,
В калач не крутить та не гне.
Ось перші запахи відчулись,
Біда здається омине.
Дай Бог не гірше - це терпимо,
Є людям важче, довше мне.
З бідою важко жартувати,
У всіх по різному мине!
Прийде до когось непомітно,
Хтось не відчує, не збагне.
Над кимось сильно поглумиться
І в ріг баранячий загне.
Нехай ніхто біди не знає,
Нехай вона усіх мине!
І непомітно, мов не було,
Себе в минулому замне!
12.11.2020
by Shtuka Yaroslav
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2020
автор: Штука