У полі, там де маки квітнуть,
Спішила я на зустріч вітру.
А де волошки синьоокі,
Летіла з вітерцем високо.
Думками небо обіймала,
До свого серця пригортала.
Моя душа - коханням вмита,
Твоя любов, неначе літо.
Дощами щедро напуває,
Мелодією серце грає.
Блакить небесна й теплий вітер,
Мені дарує, поля квіти.
За руку ти ведеш у казку,
Там де любов, тепло і ласка.
Така щаслива із тобою,
Те щастя нам дарує доля...
Не роз'єднати, не згубити,
Тих двох, що вміють так любити.
Тих двох, що вміють так кохати,
В житті ніким не роз'єднати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)