Пощастило дівці Лесі:
В червні вже відпустку має,
І на пляжі у Одесі
Цілий тиждень засмагає.
Скрізь фотограф заглядає,
(В нього пляжний заробіток)
І відбою він не має
Від цікавих мам і діток.
Леся вже до нього лине:
-Я за себе так турбуюсь,
Ви зробіть мені світлину,
Я тут зразу й розрахуюсь.
Якийсь ракурс підшукайте,
Таку позу підберіте,
І сліди всі приховайте
Ви від мого целюліту.
Зніміть так, щоб було видно
Неозоре море синє,
Щось придумайте, щоб в мене
Була талія осина.
-Та куди ж мені подіти
Ваших півтора центнери?
Хай оточують вас діти,
Стануть в чергу кавалери…
Ще привів якогось дядька,
Щоб тінь падала на Лесю,
Дівка злиться: -Через вас я
Прокляну оцю Одесу!
Які діти? Я - дівиця!
В гніві я ще щось накою,
А вам треба придивиться
І зробить мене стрункою.
Майстер вже почав кричати:
-Пишноту оцю прикрию,
Якщо будете стояти
У воді по саму шию!
І світлина удалася,
Всім хвалилась нею Леся,
Що на неї задивлялась
Мало чи не вся Одеса!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2020
автор: Катерина Собова