Я знаю жінку не з простих...
Яку вкрай важко осягнути.
Яка приходить без інтриг,
Яку нароком не вернути.
Вона самотня засинає.
Вона сама собі співає
І вірить, дурочка, гадає,
Що пісню цю хтось другий знає!
А другий той мужик простий -
П'ять днів чекає на суботу.
На теплім місці він чужий.
Не любить він свою роботу.
Він часто чує: "Ти лінивий!
Ти нестабільний! Несміливий!
І день за днем ця сіра злива
Веде до кон'яку чи пива.
І ось зустрілись ці два дива!
Як в гарному кіно, на барі...
Вона була така красива
І він в той вечір був в ударі...
А потім ніч... А потім ранок...
З'явилось Сонце на сніданок!
Не стало хмар! Вогонь зійшов
І народилася любов.
У мріях виросла сім'я...
Хотілось бути вічно разом.
Та їх злякали дві зарази!
У кожної страшне ім'я!
Рутина й Пристрасть звати їх
І вбити може кожна з них.
І щоби вберегти любов
Від болю і дурних розмов,
Знайшли герої наші лік:
"Коханці вірні на весь вік!"
І так живуть... Живуть і знають,
Що світло в темнім світі мають.
А як знов дотик відчувають,
То ніби вперше вибухають!
Хтось їх осудить: "Як так жити?
Розходитися, щоб любити?"
Герої ж наші не зважають.
Їм не страшний цей чорний глум,
Бо в душах ніжних розцвітає
Такий прекрасний світлий сум!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2020
автор: Сова