випірнули з туману
вічно голодні вОрони_
сну негатив розтанув,
копії, щойно створені,
сріблом перенасичені,
спалить холодне сонце_
там, на межі відчаю,
вічні потусторонці
вікон іконам моляться,
сходячи на метафори,
знані давно знАйди ці_
ночі задуху камфорну
нищить відлуння шепотів_
втішить чи ні нині_
серцю своє гепати
в найманій домовині_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2020
автор: Ки Ба 1