Нависла хмара,
наче чорна туга,
Обвила душу
темна пилина,
Кінця не видно -
нескінченна хуга,
Змією людство
обвила зима.
Голодні очі:
"Мамо, хочу їсти!".
І повний розпач.
Деж той небокрай?
Зима ж коротка,
а, здається, -
вічність.
Ти нас в сугроби свої
не приймай!
Прийде весна.
На неї вся надія.
Можливо, сонце
пошкодує нас?
Пшениці б сіять.
Хочеться так хліба!
Та відняла останнє
лихо-рать.
Усе буде, синочку,
все буде...
Лиш тільки б пережити
зиму-весну,
Нас не здолає голод,
не зведе
Ні з світу і ні з розуму.
Зловісний.
16.11.2020
До Дня пам"яті жертв голодомору.
Автор: Світлана Крижановська (Маярчак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2020
автор: Світлана Крижановська