Люблю Іспанію, як хресну матір.
Послала доля і каміння й ятір.
Давним- давно змінила усе круто,
Ступивши сліпо на Мадридську руту*.
Андалуcія, море – в перше літо,
Та без мобільних, звісточок від діток…
І плакала, вдивляючись у море,
Не тішили ні плескіт хвиль, ні зорі…
Птахами в ирій майже двадцять років,
Чимало зроблено в чужині кроків.
Назад не повернути…Погляд в море –
Безмежності хвилюючі простори.
Шепочуть хвилі. На душі спокійно,
Як птаха – незалежна, духом вільна.
Вже поруч рідні додають наснаги.
Настав любові час, нової саги.
8 серпня 2018
*Рута – дорога, маршрут
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2020
автор: палома