Сплелися у пристрасті руки,
Сплелися голодні тіла
Гарячим коханням розлуку
З клітин позбирати до тла –
Лиш солоду сповнені муки.
Горять у коминку дрова,
Зжирає вогонь їх в жадобі.
І перлами в тишу слова –
Душі найдивніша оздоба.--
Звільняється плоть, голова.
Бринить потаємна струна.
Згасає вогонь у коминку.
Вже ранок пантрує вікна,
Де спить ще любов ув обнімку –
Щасливі і Він, і Вона…
Ще б миті зробити тій знимку.
Всміхається дивом весна.
3 березня 2018
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2020
автор: палома