…силуети-контури-обриси –
пообсипались літні прикраси,
долу пооблітали…
і видно стало,
як дерева – кожне свою –
окремішність будували,
упродовж років і років ростили,
плекали,
самих себе раз по раз повторювали,
розгортали:
обнажає осінь у кожнім опалім листі
скриті наявності
самоподібних структур – фрактали
і от – скоро зима…
ліс – це загалом дерева…
а не́ загалом – кожне
особистість окрема:
на всій планеті,
хоч скільки вишукуй,
однакових двох нема
…крони, полум`я, хмари, листки-квітки,
берегові лінії, гірські хребти, сніжинки, блискавки,
кристали –
світ довколишній усуціль
самоподібні структури – фрактали…
так і люди: руки-ноги,
тулуб і голова –
зовні усі схожі,
як дні туманні негожі...
а ближче підійдеш –
окремі і різні, як у молитві слова:
людство – гармонійна спільна молитва…
людей так само однакових двох не знайти,
кожна людина – іскра окрема Божа:
мініатюрні відтворення – я і ти –
не ідентичні Цілому, але схожі
ідентичних, тотожних людей нема –
бронхи, нерви, кровоносна система –
живі фрактали,
а ще морські зірки, мушлі, корали…
ти і я…
як і Всесвіт – самоподібні структури,
в основі природи яких – інформація
і золота пропорці-я
...я...
17.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2020
автор: Валя Савелюк