Коротка днина – все людське життя,
Ось сонечко своє справляє свято:
Годин лиш кілька – зовсім небагато
Дарує сяйво нам – до забуття…
Усе живе: росточок, що замерз,
Від холоду нічного посивілий,
І хризантемний світ захолоділий
Знов біля ніг у осені воскрес…
Цей ранок був осяянням таким,
Осінній день – прозоро-гіркуватим,
І золотий декор таким багатим,
А вечір плив, мов привид, в сивий дим…
І мріялось про тебе, про тепло,
Привітні стіни, рідний запах дому,
Та відпливав осінній невагомий
Лиш відгомін про щастя, що пішло…
*******
АВТОРСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД
День короток - весь человечий век…
Вновь солнышко отметило свой празник:
Лишь несколько часов наш мир-заказник
Дарило светом, озаряя всех…
И всех, и вся… Свернувшийся росток,
От холода ночного поседевший,
И хризантемный мир заиндевевший
Цвёл, умирая, осени у ног…
А утро было солнечным таким,
Осенний день прозрачен так и горек,
Весь в золоте прощального декора,
А вечер плыл , укутан в призрак – дым…
Мечталось о тепле и о тебе,
Приветной сени праздничного дома,
Но уплывал осенний невесомый
Былого счастья отзвук, что ушло …
*************
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2020
автор: Світла(Світлана Імашева)