Кожен мій ранок зазвичай дається помірно-важко
Я не вилажу з піжами, аж поки не сяде сонце
Карантин відмінив дієту, забив болт на зарядку
Він собі заробив ревматизм і забив нижню шконку
Сонце встає приблизно о двадцятій хвилині на сьому
Як у свої двадцять шість невзаємно ось так закохатись?!
Як камікадзе, на свою останню посадку заходжу
І прикриваю руками собі діафрагму, де кратер
Та я ж не здуріла, я просто нестерпно до тебе звикла
Тебе у мені так багато, хоч я вже й по вінця повна
Коли сонце сідає без тебе, я як *** вию
Коли сонце без тебе встає - я не вилажу з-під ковдри
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2020
автор: Олька Оленька