🍁🍁🍁
Люблю в природі всі строкаті будні,
Коли опале листя шелестить.
Спасибі, осене, тобі - спасибі,
За цю коротку й неповторну мить.
За килим цей, що стелиться під ноги,
За дрібку сонця і за неба світ.
Тобою не натішуся ніколи,
В чергову осінь не рахую літ.
Бо я - осіння, певно, в тому сутність,
Бо я і ти - і радість, і печаль.
Люблю навіяну розмову вітру
І таїни посріблену вуаль.
Та хоч вона мінлива і з дощами,
А листопад, як сірий гобелен.
Мені на щастя, ще зірок із неба
Навіяв з листя пурпуровий клен.
І хоч давно зів’яли в полі квіти,
В землі зерня омріює весну.
Про осінь завжди всі поети пишуть
І я складу їй пісню не одну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2020
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА