іскриться льодяна стерня,
бреде повз вищерблені стіни
носій соромного знання
про неминучість знакозміни_
>
порожні очі скуті злом,
судомні хаотичні рухи,
рояться cлів дошкульних мухи
під черепа прозорим склом_
>
назавтра буде сам не свій,
той змій, що кільця в’є на рожні,
з полону cинтетичних мрій
в юрбу приречено – тотожних_
>
скрипить нещадно перший сніг,
між скронь тріщать короткі хвилі,
налитий місяць тягне жили
і валить з непідвладних ніг_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2020
автор: Ки Ба 1