Колись була закохана, гаряча,
У погляді – чуттями пломеніла.
Але, мабуть, така у мене вдача,
Весь світ тепер холодний, сніжно-білий –
Так за кохання ти моє віддячив.
Кришталь студений ліг на голі плечі,
На шиї – засрібліли діаманти,
Лиш холодом спинила кровотечу,
(І не було в Сеньйори варіантів!)
Мій спокій – це суцільна холоднеча.
У кризі почуття живуть заснулі,
А сльози, що кипіли безборонно,
Перетворились в сяючі бурулі.
Тепер із них коштовна ця корона.
Вона – єдина згадка про минуле.
Більш не шукай в очах моїх прозорих
Емоцій, світла, що раніш горіли,
Вже наді мною їм не взяти гору.
І стережися зимний погляд, милий, -
Враз зраджена краса зітре на порох.
… Той сніг тепер в душі, у серці й тілі,
Бо я – Сеньйора…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2020
автор: Білоозерянська Чайка