Хто ти тепер, і жити маєш як?
Бач на тобі світ не зійшовся клином.
Хіба коли, під жовтолистим кленом
Собі сказав - твоє життя мідяк.
І пригадав сумні слова поета,
І заквилило в серці чаєня,
І затремтіла їжачком стерня,
Як блиснув плуг під журавлиним летом.
Перевернувся світ і затремтів
Перед зими величною ходою,
Та й розійшлась, як по воді дугою
Душа у трепеті різдвяних снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Мацикур Володимир