Волі браття, прагну волі!
Прагну жити як вогонь,
та стелитись вітром в полі —
гріть теплом своїх долонь!
Хто літає — не блукає
у смердючих болотах,
бо єдиний шлях до раю
в тих безкрайніх небесах...
Відпускаю свою душу,
білим світом погулять.
Зберегти її я мушу —
в лапи смерті не оддать
А хто має чорну думку,
най іде в полон ночей...
Він не знайде порятунку,
серед праведних людей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Олег Крушельницький