Осіння пора. В парку смуток і жаль...
Килим барвистий, а в серці печаль.
Листочки лежать на землиці сирій
І бачать у сні погідливі дні.
Як мами-гілки' їх ніжно ростили,
До стовбура-тата міцно тулили.
Їм вітер свої серенади співав,
Щебіт пташок веселив, розважав.
А сонце світило, тепло посилало,
Проміння їх пестило то зігрівало.
Окраса з смарагду, краса полонила.
Нині в зажурі... Де нашії крила?
Зів'яли... Без соку тепер на землі.
Минули погожії, сонячні дні.
Ще мить, і накриє сирая землиця...
Життя обірвалось... Наче, так і годиться.
Ви не сумуйте, осінні листочки,
Життя вам повернуть брати і сестрички.
Всі ваші мрії будуть не марно,
З приходом весни, продовжать їх славно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Галина Лябук