Стишує ходу золотиста осінь,
Так переможно крокують холоди.
А вдалині ледь видніється просинь,
Сріблі тумани побігли до води.
Сухе листя розвіяне вітрами,
Втекла кольорова гама із дерев.
Самотній лев вартує біля брами,
А тиша заблукала серед марев.
А ми мандруємо разом з тобою,
Серед цієї красивої пори.
І п'ємо кохання перед вербою,
Місяць розсіває зорі нам згори.
А наше кохання серця тривожить,
І біжить із щастям в омріяну даль.
Воно не маліє і любов множить,
Жене якнайдалі тужливу печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2020
автор: Віктор Варварич