Так, друзів не рахують, як набої,
Але, якщо прийдеться, то авжеж,
Як йтиме проти тебе світ війною,
То скільки куль з собою ти візьмеш?..
На перший погляд, здасться, що багато
І що їх стане, не на один бій!
Але, коли почнеш впритул стріляти,
То більшість із них будуть холості...
А з тої жменьки, що лишилася в кармані,
У половини точно, мокрий порох!
Все менше куль, а бій ще не останній!
І врукопашну йти готовий ворог!
То ж бережу, свої ранкові роси,
Набої, які більше вже не ллють,
Бо кулі, що з дитинства вперто носиш,
Ніколи в житті збою не дають!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895768
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2020
автор: Банюк