Прокинувся в тумані ліс...
Немов дідусь небритий...
В казках він має гарний хист...
Шепоче малахітом...
Пастух в світанок (сонний ще)
тягнув велике стадо...
Ревли тварини селищем...
Спішили в поле радо...
В колодязь плюхнулось відро...
Враз заскрипів журавлик...
- А вдалині... шумить Дніпро!..
Вигулює кораблик...
Біжить на річку рибачок...
Вудило - на три метри!..
Чи зловить щось він на гачок?..
Повернеться, як смеркне...
Летять гусята з чужини
над рідною землею...
Домівку стрітили вони!..
- Лиш тут політ душею...
Лягла зоря долиною...
Тепло торкнулось краю...
- Милуюсь я картиною...
Ріднішої не знаю...
23.11.2020 р.
Фото з інету.
Родная
В туманной мгле проснулся лес...
Как будто дед небритый...
Хранитель сказочных чудес...
Рядился малахитом...
Пастух с котомкою в рассвет
тащил большое стадо...
Привычно в длинный плащ одет...
И в дождь, и в зной - отрада...
В колодец плюхнулось ведро...
Скрипит вовсю журавлик!..
Тащила тетка серебро...
чтоб свой наполнить чайник.
Рыбак торопится к реке...
Удилище - три метра!..
Вернется, точно - налегке...
Потом наврет всем щедро...))
Шумят гусята издали...
Летят домой гурьбою...
- Лишь здесь родное видели!..
Лишь здесь полет душою...
Легла зоря долиною...
Тепло коснулось края...
- Любуюсь я картиною...
И мне она... родная...
22.11.2020 г.
Фото из инета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2020
автор: Любов Вишневецька