Жив та був песик кудлатий,
Трішечки дивакуватий,
Дуже ж бо котів любив
Та із мишами дружив.
Захищав малих пташат
І приходив він у сад,
Щоб послухать їхній спів.
Ну, а ще той пес любив
Мандариновий пиріг.
Хату зовсім не стеріг,
Бо вважав, що чесні всі,
Як і власне сам же він.
Та у тім то і печаль,
Що на привеликий жаль
У житті не всі порядні,
Є корисливі і владні,
До чужого ласі дуже,
А біда в когось - байдуже.
Песик наш того не знав,
Всіх на світі поважав.
У рожевих все тонах
Він життя навкруг сприймав.
Тому не перестають вважати
Того пса дивакуватим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський