✳
Я сидів посеред холодної кімнати,
А в руках тримав хмільний я келих.
Я картав себе не знав де взяти,
Сили повернути тінь що в дверях. ✳
✳
Я сидів напевно зо три ночі.
Навіть плакав, я зовсім розбитий.
Я писав листи і рвав їх залпом.
Щоб тебе з думок безслідно вбити. ✳
✳
Я розбив крихке до болю серце.
А словами стер все що кохала.
Кулаками стіни бив до крові.
Ти мене так зрадила, брехала. ✳
✳
Що в мені зламалось? Я не знаю.
Ти як керувала головою.
Усміхалась, ніжно обіймала,
Потім стерла все, спалила в болю. ✳
✳
Я не вірю, більше я не вірю.
Ні очам, словам, і навіть серцю.
Я як заблукав посер світу.
Мені захотілось просто вмерти. ✳
✳
Так минали дні, секунди, ночі,
Потім рік, і три, і знову ранок.
Я вже прокидався на світанку,
Смажив на плиті собі сніданок. ✳
✳
Кава як парфум, ще пам'ятаю.
І лаванда за вікном, як завжди.
Що змінилось, те що не кохаю.
Голос став тепер безмежно справжній. ✳
✳
Потім свіжий душ, відкрию очі.
А за зеркалом чужа людина.
Я забув останні наші ночі.
Все як хвиля в море, штормом змила. ✳
✳
Я не той, і тим уже не буду.
Бо кохання це голки по тілу.
І у мене є одне бажання.
Не шукай все те що не любила. ✳
✳
V/M XIII (Ти голка в тілі) ✳
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2020
автор: VM XIII Vita