Я вам байку розповім
Про навчання двох синів.
Перший — син чиновника,
Хитрий свин свинотника.
Сину, їж багато,
Сало не зрости,
Не кради відверто,
Бо чекай біди.
Ситно хай годують,
А впроголодь живуть,
Так ми хитро будемо
Об‘їдать народ!
І нехай чекають
Сало на свята,
А ми їм залишемо
Роги й копита.
Хай лайно згрібають,
Щоб була морока,
А ми с тобою, сину,
Втечемо до Марокко!
Виконав завдання,
Обібрав до нитки,
В лісі наше лігво,
Зберемо пожитки.
Наїдаєм спинку,
Тепер сину можна!
Митниця вся наша,
Там брати вельможі.
Втечемо у ті краї,
Де нема таких, як ми.
Перетнем кордони,
Вкрали ми мільйони.
Другий син — міцний козак,
Характерник-одинак.
Українські землі сину
Зрошені списами,
Зорана шаблюкою,
Засіяна сльозами.
Ворог наш заклятий
Вроду псує неньці!
А вона народить
Вірші з піснями в серці.
Темрява за ними,
Світло перед нами.
Дух козазький вільний,
Як сокіл над степами!
Виє біль у серці,
Як вовчина зграя.
Місяць повен крові,
Битва нас чекає!
Обіцянки влади,
То брудні балади,
Депутати в Україні —
Ракові пухлини.
Злодії! Бидлота!
Вороги народу!
Це все верховна рада!
Занадто гірка правда...
І воно так буде,
Схаменіться люди!
Беріть правду в руку
Гостру, як шаблюку!
Та рубайте без жалю
За країну, за сім‘ю!
А ти, мій сину, пам‘ятай:
Ми — не раби! Ми — Українці!
Терпіть не можна таке — жах!
Шепочуть предки на вітрах,
Бо злочин це і тяжкий гріх —
Впустити нечисть на поріг!
Олександр Кармишев
24.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2020
автор: Oleksandr Karmyshev