Що по собі залишають люди?
Що про них пам‘ятатиме світ?
Стежка куди веде, мамо?
Чий пам‘ятатиме слід?
Лід у долонях розтанув,
Руки в кишені сховав.
Що по собі залишають поети?
Невідомих віршів океан?
Хочеться руки зігріти,
Вогню назбираю гілки.
Що по собі залишають актори?
Глибокі незіграні ролі?
Пальці тремтять, а я граю
З вогником, наче з котом.
Що по собі музиканти лишають?
Мелодію тихшу за сон?
Тепло рукам та обличчю,
З полум’ям мрію, мовчу.
Що по собі залишає художник?
Погляд людський на красу?
Вітер жаринки розгнівав,
Тепло і я ще сиджу.
Що по собі залишають дерева?
Попіл? Дім? Теплоту?
Все має пам‘ять довкола,
Стежка в дитинство тіка.
Чую я там мамин голос:
«Попіл ми, синку, зола!»
Ранок, матусин ґанок,
Стежка і сотні слідів.
Що по собі залишає людина?
Все це залежить від дій.
Олександр Кармишев
26.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2020
автор: Oleksandr Karmyshev