З пліч осені упала плащаниця
Де-де в кривавих крапельках калини.
Нас вибачить, їй теж усе проститься:
Густі тумани, сіро-сиза мжиця,
І клини журавлині, і сивини.
Під сірими серпанками відсоння
Осяється й приляже на причілок.
Дивується забутий кимось сонях,
Бо ж приморозь лягла на оболоня.
Як швидко відбриніло й відлетіло.
Іде від нас без слів і без мелодій
Й тернового дощу лишає болі.
Притлумлена печаль зусиллям волі…
Піти нестерпно важко навіть гордій,
Коли чуття іще неохололі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2020
автор: Valentyna_S