[i]Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас…
Микола Вінграновський[/i]
[color="#1100ff"][b]Сеньйоре клене, добрий вечір!
Вже рік минув, і ви прийшли.
Багряним помахом за плечі
Отак з дороги й обняли.
А я не випила ще літо,
В очах ще зеленню ячить,
Іще в душІ тепло розлито,
Ще коник ввечері сюрчить.
Поля ген квітами укриті,
І сонце золотом пˊянить,
Душа купається в блакиті,
Бо їй любити, вірить, жить!
А ви… а ви…отак раптово
Чола торкнулися й повік,
І не промовивши ні слова,
Взяли мене в полон навік.
Тепер я Ваша… хоч і знаю -
В зимові люті холоди
Цього злотистого розмаю
Не віднайду навіть сліди…[/b]
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2020
автор: Олена Жежук