Впевнені кроки… давно в чобітках осінь,
Легенький іній…. листя спада з горіха,
Але у небі, сьогодні знову просинь,
Промінь надії, то для душі, як втіха.
Коли я бачу сонце поміж хмаринок,
В калини грона налились стиглим соком,
Іскрять під сонцем вже декілька краплинок,
Як ті сльозинки, скотяться ненароком.
В опале листя, помітно зеленаве,
Але змарніле з прожилками багрянцю,
Примхлива осінь…. хоч сонечко й ласкаве,
Все приховає землиця у скарбницю.
В ці дні останні… скажу, осене бувай!
Візьми з собою, всі сумління й печалі,
Та вже запрошуй, до нас зимоньку на чай,
Вона прикрасить й моє життя надалі.
29.11.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: Ніна Незламна