Із листям багряним у вільнім падінні,
Осінь відходить сумна й мовчазна…
Давно відлетіла з ключем журавлиним
Мила її світанкова струна…
Сядемо вдвох ми на при́чілку вічності,
Бесіда - мов у чарі́вному сні…
Ділиться щедро мудрістю й ніжністю,-
Їй довіряю думки потайні…
Хай загортає світанок їх в прядиво,
Зіткане з листя й туману в сльозі…
Ніччю прикрасить Зими срібне марево,-
Вранці Весна відшукає в росі...
Звабна у розкоші, в барвах, із гордістю,
В мить цю її життєдайна краса.
Осінь іде з загадковою почестю:
Дощ у повітрі - в снігу небеса…
29.11.2020
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: Любов Таборовець