ХЛІБ ВСЬОМУ ГОЛОВА… (проза)

     Хліб  -  святий  і  Божий  дар,
     його  ж  Бог  до  нас  послав,
   "годувальник",  "  розпорядник",
     і  від  смерті  рятувальник...
                       Шана  до  хліба  закріпилася  в  українців  давно,  про  це  свідчать  і  перекази  людей,  і  повір"я,  і  приказки  та  прислів"я,  як  ось  такі:
   *  Хліб  -  батько,  вода  -  мати,  з  хлібом  і  стіл  -  престіл,  і  хата  багата...
   *  Не  ми  хліб  несимо,  а  хліб  нас...
   *  Хліб  -  на  столі,  Бог  -  у  хаті...
   *  Хліб  житній  -  батько  рідний...
   *  З  хлібом  і  пісня  миліша,  і  хата  тепліша...
   *  Що  не  їж,  а  хліба  хочеться...
   *  Як  хліба  в  край,  то  й  під  вербою  рай...
   *  Без  хліба  шматка,  і  риба  бридка...
   *  Голодній  кумі,  все  хліб  на  умі...
   *  Без  хліба  і  сало  дурне...
   *  Без  солі  -  не  смачно,  а  без  хліба  -  не  ситно...
   *  Чий  хліб  їси,  того  й  пісню  співай...
   *  Як  є  хліб  на  возі,  то  нема  біди  в  дорозі...
   *  Нема  хліба  без  роботи,  а  роботи  без  хліба...
   *  Доки  живемо,  доти  й  хліб  жуємо...
   *  Щоб  хліб  мати  -  треба  працювати...
   *  Чи  хліб,  чи  пиріг,  аби  повен  живіт...
   *  Хоч  їдеш    у  гостину,  а  хліба  бери  в  торбину...
   *  Хто  пізно  встає,  тому  хліба  не  стає...
   *  Голова  болить,  а  хліб  на  зубах  тріщить...
   *  Нема  хліба,  нема  й  сили...
   *  Хліб  їж,  а  правду  ріж...
       
                             ПРО    ЗВИЧАЇ    З    ХЛІБОМ
   ́На  покуті  між    образами,  що  були  в  хаті  священим  місцем,  колись  завжди    лежала  на  столі  накрита  рушником  хлібина...                                                                                                                              
   Кожен  шматочок  з"їдали  повністю,  не  залишаючи  кусочків,  щоб  сили  не  залишили,  навіть  дрібні  крихти    збирали  в  долоню  і  з"їдали...
   Хліб,  який  не  з"їдали  в  полі,  приносили  додому  і  давали  діткам,  як  гостинець  від  зайця.
   Хліб  ніколи  не  викидали  на  смітник,  коли  випадково  кусочок  хліба  падав  на  підлогу,  його  підіймали  і  цілували,  перепрошуючи    у  хліба  за  недбалість.
   Про  хліб  не  казали  що  він  поганий,  глевкий,  сирий,  підгорілий,  черствий...
   Гріхом  було  казати  :"поріж  хліб",  хліб  не  різали,  а  краяли,  тому  казали:  "покрай  хліб"...
   Без  хліба  не  обходилася  жодна  важлива  подія:  З  хлібом    йшли  на  родини,  несли  його  у  рушнику,  або  в  хустині,  щоб  дитя  не  було  голим  і  голодним.  Коли  дитя  відлучали  від  материнського  молока,  то  казали:  "відправляйся  на  свій  хліб"...
 З  хлібом  йшли  на  сватання,  благословляли  на  подружнє  життя,  ходили  на  новосілля,  проводи,  провожали  і  благословляли  покійників...
 З  хлібом  -  сіллю  на  вишитих  рущниках  стрічали  і  проводжали  гостей,  тощо...
                               А    ЩЕ    ТАКЕ:
     Існує  багато  казок,  загадок,  забаванок,цікавих  оповідок  про  хліб.  Як  ось  такі:
   *  ноги  на  полі,  середини  на  дворі,  а  голова  на  столі...
   *  б"ють  мене  ломакою,  ріжуть  мене  ножакою,  за  те  мене  отак  гублять,  бо  всі  мене  дуже  люблять...
   *  а  випічки:  хліб,  паляниця,  коровай,  книші,  пиріжки,  бублики,  галети,  жайворонки,  миколайчики,  шишки,  гуски,  голуби...
   *  казки:  "Колобок",  "Хліб  і  золото",  "Попеловий  коржик","Закопане  золото",  "Півник  і  двоє  мишенят"...
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: геометрія