Життя, мов пісня, то увись злітає,
То опускає вільно тебе вниз,
Тоді тривожно серце калатає,
А розум пропонує: «Схаменись!
Життя не може бути тільки святом,
В нім не лише яскраві кольори.
Упав – мобілізуй себе устати,
Поки живий вогонь в тобі горить,
Допоки маєш дух в собі здоровий,
Допоки над тобою білий світ,
І хоча доля супить уже брови,
Тримайся за життя, милуйсь на квіт!
Й душа твоя в тобі також розквітне
Й сприйматиме життя таким, як є,
Й ти будеш рухатись і «за», і «проти» вітру,
Й борцем за себе й волю вже стаєш.
А у борні лиш сильний виживає,
Отож не опускай ніколи рук,
Хай доля тебе сонцем осяває.
Тримайся, друже, за свою зорю!
26.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2020
автор: Ганна Верес